Як боротися з сараною: коли комах більше, ніж трави

Літо 2025 року принесло українцям не лише звичну спеку та посуху, а й давнього ворога, який століттями загрожує врожаям на півдні — сарану. Її навала стала несподіваною й масштабною: тисячі гектарів угідь опинилися під загрозою, а хмари комах буквально затулили небо. На відео з Херсонщини видно, як комахи злітають щільною завісою, падають на поля, сади, навіть залітають у будинки. Те, що раніше здавалося кадрами з фільмів-катастроф, стало реальністю українського літа.

Причини цього нашестя глибші, ніж просто «багато комах». Через знищене Каховське водосховище значна частина територій перетворилася на напівпустельні ландшафти. Саме в таких умовах сарана відкладає яйця — у суху, ущільнену землю, де немає конкуренції з іншими видами. Якщо навесні випадає достатньо тепла, а дощі минають стороною, з личинок виростають повноцінні особини, здатні за добу долати до 100 км і з’їдати зелені більше, ніж їхня вага.

Важливо пам’ятати, що сарана небезпечна не тоді, коли її вже мільйони, а ще до того — коли вона з’являється на перших локаціях. Саме тому головна порада аграріям та мешканцям сіл — уважно стежити за околицями. Сарана не любить спеки й сонця, тому її найпростіше помітити рано-вранці або під вечір, коли комахи сидять на рослинах і погано літають. Якщо на квадратному метрі землі вже більше десяти особин, це сигнал до негайної реакції.

Що робити з нашестям сарани?

У боротьбі з сараною не існує універсального рецепта. Для фермерських господарств найефективнішим залишається застосування інсектицидів. Обробку потрібно проводити лише перевіреними засобами, що дозволені до використання, дотримуючись часу та погодних умов. Найкращий період — ранок або вечір, коли сарана активна, але ще не літає, а корисні комахи, як-от бджоли, не виконують свою роботу. Проте хімічний шлях має сенс лише там, де чисельність шкідника досягла критичної межі.

Однак є й інші, безпечніші для екології методи. Один із них — осіння обробка ґрунту, яка дозволяє знищити яйцекладки ще до їхнього розвитку. Глибоке дискування, оранка, обробка закинутих полів — усе це зменшує шанси, що наступної весни в полі з’явиться нова популяція. Аграрії також діляться цікавими спостереженнями: сарана не любить проса. Тому посіви цієї культури навколо полів утворюють своєрідний зелений щит. Такий підхід безпечний і економний.

Захист полів і садів: як ефективно протистояти навалі комах

Для власників приватних ділянок — городів, садів, теплиць — важливо вживати заходів локального захисту. Це можуть бути дрібні сітки, агроволокно, яким накривають грядки. Також дієвими можуть стати настоянки часнику, гіркого перцю, полину. Вони не знищать комах, але створять неприємне для них середовище, і сарана просто не сяде на рослини.

Справжніми помічниками в боротьбі з сараною можуть стати природні вороги. Чайки, шпаки, качки, гуси й навіть лелеки охоче поїдають комах, якщо ті зібралися у великих скупченнях. Є й корисні жуки — жужелиці, личинки мух-паразитів. А на ділянках із багатою екосистемою природне регулювання чисельності часто спрацьовує краще за хімію.

Та навіть попри всі ці заходи, найважливішим залишається не окремий засіб, а спільна координація дій. Сарана не зупиняється на межі поля чи села — вона летить далі, знищуючи все на своєму шляху. Саме тому громади повинні швидко обмінюватися інформацією, спільно виявляти гнізда, допомагати сусідам із обробкою та контролем ситуації. Там, де люди діяли разом, вдавалося зупинити поширення й зберегти врожаї.

Нашестя сарани — це не просто природна аномалія. Це тривожний знак, що екологічний баланс порушується, що зміни клімату вже не десь далеко, а тут, у нас під ногами. І хоча сарана — давній ворог людини, сьогодні ми маємо знання, ресурси й досвід, щоб дати їй гідну відповідь. Але для цього потрібні не тільки інсектициди чи сітки, а й уважність, співпраця та розуміння: ми не окремі від природи, ми частина великого ланцюга, в якому кожна дія має наслідок.